Вранці Алла прийшла в офіс сама не своя і повідомила подрузі новину:
─Уявляєш, Марино, Сергій досі не одружився. Але ж пішов до неї двадцять років тому. Доньці ─ двадцять один.
─Хто у нас «Сергій»? ─ Марина здивовано підняла брови, ─ ой, пробач, це ж твій колишній?
─Ну так, колишній. І теперішній теж. Адже ми досі спілкуємося. Просто мова про його одруження ніколи не заходила. Я була впевнена, що у нього повноцінна сім’я. Навіть пораділа тоді, що хоч він буде щасливий.
─Пораділа? Ти жартуєш?
─Анітрохи. Коли ми розійшлися любові між нами вже не було. Жили разом за інерцією як друзі. Багато що пережили, тому напевно, пристрасть і згасла. А ось родинні почуття залишилися. Горе зближує…
Алла занурилася у спогади.
Вони з Сергієм познайомилися на зупинці приміської електрички. Якось так вийшло, що обидвоє запізнилися на останню, повертатися назад п’ять кілометрів не хотілося, ось і залишилися на пероні до ранку. Кожен на своїй лавці.
Потім він підійшов запитати час, та так поруч і залишився. Проговорили всю ніч. Вранці в поїзд сіли вже дві близьких людини. Роман розвивався стрімко. Через два місяці подали заяву, потім весілля. Словом, отямитися не встигли, як стали чоловіком і дружиною.
Надихатися не могли один на одного. Одне порушувало ідилію: дітей не було. Ні через три, ні через п’ять, ні через десять років. Перевірялися, лікувалися. Лікарі говорили, що обидва здорові і всьому свій час. І правда, в родині з’явився довгоочікувана дитина. Щастю не було меж! Та тільки тривало воно недовго. Хлопчика не стало через два місяці. Вроджене…
Г*pe накрило обох. Алла і Сергій переживали його кожен сам по собі. Говорити про це не могли. Бачити один одного ставало все важче. Обличчя чоловіка стало німим докором і питанням: «Чому? За що?” Відповідей не було.
Щоб якось пережити втрату, Алла повернулася на роботу. Хапалася за всі відрядження, найскладніші проекти ─ аби поменше вдома бути.
Минуло років зо три, коли, повернувшись з чергової поїздки, Алла побачила на полиці в коридорі чужу помаду.
─Це що таке? ─ запитала вона у чоловіка. ─ Мабуть дівчинка дуже юна, якщо йде на такі хитрощі. Ой, милий, а на шиї що? Сліди поцілунків? Прикрасила вона тебе, та на самому видному місці. ─ Алла відкрито сміялася з чоловіка.
─Ну так, є у мене жінка. Тобі не всеодно? Ти ж постійно у роз’їздах.
─Не все одно. Хочеш зустрічатися ─ твоя справа. Але в нашу квартиру її не води, не ганьби себе і мене. Живи в передмісті. У тебе ж машина. Ось там і приймай свою пасію. А мене звільни від цього бруду.
Сергій з’їхав. Жив на дачі з тою дівчиною, але на розлучення не подавав. Його обраниця Ірина і правда виявилася дивною. Спочатку запитувала у Алли рецепти улюблених страв Сергія. Потім просила що-небудь почитати ─ у подружжя була шикарна бібліотека.
Алла трубку не кидала (мобільних тоді не було), розмовляла з Ірою спокійно і ввічливо. Правда, потім сміялася досхочу над Сергієм і його вибором. Але, коли Ірина повідомила, що вагітна, Алла наполягла на розлученні, і їх розлучили.
Потім дружина Сергія постійно дзвонила, радилася через дрібниці, замовляла, правда за свої гроші, обновки для чоловіка і дочки (колишня часто моталася в Київ по роботі), і Алла виконувала її прохання. Не заради неї, а просто за звичкою піклуватися про Сергія. Тим більше, що його мама дуже просила про це колишню невістку, йдучи в інший світ.
Так було до тих пір, поки одного разу, через десяток років, Ірина не почала розпитувати про подробиці інт*много життя чоловіка в першому шлюбі. Мотивувала тим, що Сергій до неї охолов, мало приділяє уваги, рідко буває вдома.
─Слухай, ти нормальна взагалі? ─ не витримала і обурилася Алла, ─ може тобі не тільки розповісти, але і на практиці показати, як і що потрібно робити?
Тоді Ірина кинула трубку і дзвонити перестала. Взагалі.
Приблизно в цей же час Алла зустріла Георгія. Чоловік на п’ять років молодший зробив їй пропозицію, ні хвилини не сумніваючись, що йому потрібна тільки ця жінка.
Сергій привітав колишню дружину величезним букетом білих троянд. Не забув, що вона їх дуже любила.
Після заміжжя Алла бачила Сергія дуже рідко, ненавмисно. Так само випадково дізналася від спільних друзів, що у Сергія є коханка Міла, з якої він майже відкрито зр*джує дружині.
Це здалося дивним. Зазвичай такі відносини приховують, щоб уникнути розлучення, а тут, як спеціально, всі демонстративно відбувається.
─Щось з ним не так, ─ подумала тоді Алла, ─ не схоже на Сергія.
І ось сьогодні вранці вони зустрілися після довгої перерви. Алла акуратно запитала Сергія, чому він веде себе так зухвало. Він навіть не збентежився:
─Нормально я себе веду, як вільна людина і неодружений чоловік.
─Як це не одружений? У тебе ж дочка доросла! ─ обурилася Алла.
─Дочка є, згоден. А дружини немає. Тому маю права зустрічатися з ким завгодно. Та, до речі, в курсі, що у мене Ірина вдома живе. І дочка на виданні.
─Так ви …, ─ Алла не договорила.
─Ні, не розписувалися. А навіщо! У мене вже була дружина. Єдина. Ти ж знаєш…
Після цієї розмови Алла і прийшла на роботу. Поділилася з подругою, щоб промовити вголос: єдина. Але ж вона думала, що він щасливий у шлюбі.
Через півроку телефон Алли задзвонив серед ночі. Це була Ірина:
─У Сергія інслт. Він кличе тебе.
Алла помчала в лікарню. Георгій разом з нею, оскільки спілкувався з колишнім дружини.
-Алла, будь ласка, ─ ледве промовив Сергій перекошеним ротом, ─ не пускай до мене цих жінок.
Алла пообіцяла. Сама відвідувала Сергія, підтримувала.
Сьогодні Сергій відносно здоровий, навіть працює сторожем. В його особистому житті нічого не змінилося: Ірина і Міла ніяк не можуть його поділити. Там постійно щось відбувається, як в «Санта-Барбарі».
Дочка поїхала в інше місто, з’являється вкрай рідко.
А ось у Алли і Георгія Сергій ─ частий гість.
─Ближче вас у мене нікого немає, ─ каже він кожного разу, виходячи з квартири колишньої дружини, де колись був щасливим…
Ось як буває…
