26 Жовтня, 2021
Прошу уважно подивитися на цю світлину. Вона датована 28 травня 1947 р. Зліва внизу ви побачите…

Прошу уважно подивитися на цю світлину. Вона датована 28 травня 1947 р. Зліва внизу ви побачите…

Прошу уважно подивитися на цю світлину.

Вона датована 28 травня 1947 р. Зліва внизу ви побачите цю дату. 28 травня 1947 року арештували мою бабцю. Перед вами – вишивка, яку вона вишила в тюрмі.

Бабці було 17 з половиною років. Очікуючи на депортацію в Сибір, вона потайки вишила цю вишивку за кілька тижнів. Нитки брала з чого завгодно: з хусток, зі светрів інших в’язнів, із підкладки своєї куртки бронзового кольору, зі спідниць. Цю вишивку вона ховала зіжмаканою в спідній білизні. Ця вишивка їхала з нею в Красноярський край, була там 8 років і повернулася додому.

Над наївно зображеною Богородицею – так само незграбно вишитий текст: «Мати Божа Неустанної Помочи ратуй мене».
Знизу вишивка підписана: «Спомин з тюрми».

Ця вишивка – родинний документ про те, що шлях моєї родини до Незалежної України почався 28 травня 1947 року.

Я звертаюся до всіх тих, хто 24 серпня святкуватиме буцімто 30-річчя буцімто народження України. Подивіться на цей спомин з тюрми, вишитий 17-річною політув’язненою, і збагніть нарешті, що нашій країні – не 30. І не 40. І навіть не 50.

Наша країна не з’явилася з чистого аркуша 24 серпня 1991 року. Вона не постала з нуля. Вона могла постати лише тому, що упродовж століть кривавого поневолення було кому вишивати спомини з тюрми. А ще раніше – помирати у лавах повстанців. А ще раніше – проголошувати УНР. А ще раніше – творити українське письменство. А ще раніше, і пізніше, і завжди – зберігати українську ідентичність, українську душу, українську мрію всупереч усім заборонам. Їх було незчисленні мільйони попередників — отих безіменних незалежних Українців.

І тому Незалежній Україні – не 30. І тому треба святкувати не народження країни — а її відновлення. І тому вона не молода держава, а давня, вимріяна й окроплена кровію не одного покоління.
Бабцина Незалежна Україна датується 28 травня 1947 року. У когось іншого це інша дата. І кожна з таких предтеч справжньої незалежності має право попросити своїх нерозумних нащадків: віддайте належне всій цій величній передісторії, без якої апріорі не могло би з’явитися 24 серпня 1991 року.

Відмовтесь від цієї змалілої цифри 30.

Ні. Нам не 30. Це занадто егоїстично й невдячно. Це вкрай несправедливо.

Це нечесно. Нам не 30.

Зараз ця вишивка, оправлена в простеньку рамку, висить достойно й вельможно в кімнаті 90-річної авторки. Живої, здорової, рухливої й незалежної. Висить нарівні з іконами.

Отакою є моя родинна історична арифметика:

28 травня 1947 року = 24 серпня 1991 року.

Ostap Drozdov

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *