Коли Борис сидів в коридорі лікарні і гірко плакав, почув слова лікаря: – Оформляйте дитя до будинку маляти. Батькові він навіщо? Борис різко встав і зі злістю відповів: – Я свого сина нікому не віддам! І пішов геть твердим кроком. З того дня пройшло 2 роки, у Бориса тепер нова сім’я.
Інга і Борис одружилися рано, в 19 років, хлопець красиво зaлицявся до дівчини, вона була однією з найкрасивіших дівчат, в якому вони навчалися і її уваги домагалися багато. Борис же своєю наполегливістю і креативністю всіх випередив.
Коли молоді одружилися, через рік почалися сварки. Але у кого їх не буває?
Побут, сім’я, відповідальність, та ще й навчання. Сварки були неминучі.
Інга часто зривалася на ніч з подругами в клуб. Борис зовсім інший, спокійний і навіть домашній. Але хлопець любив свою дружину, прощаючи їй всілякі витівки.
Ще через пів року пара дізналася, що стане батьками. Інга не хотіла дитину, але Борис наполіг. Молоді готувалися. Борис зробив ремонт у вільні, там повинна бути дитяча. Інга потихеньку змирилася з роллю матері і теж стала більш спокійною.
Але одного разу, коли на 8 місяці дівчина їхала з роботи, на неї напали. На жаль її врятувати не вдалося. А ось дитина. З хлопчиком все добре. Борису повідомили. Він приїхав білий як простирадло.
Коли йому повідомили новину, він мовчки сів поруч з палатою на стілець і дивився в одну точку. Його дівчинка, його неслухняна дівчинка. Як він міг її не зустріти? Він дійсно в цей вечір за збігом обставин не зміг зустріти Інгу, його затримав шеф, теpміновий проект. Дівчина добиралася з електрички сама. Борис в усьому винуватив тільки себе одного.
Коли він вийшов із задуми, почув:
– Оформляйте до будинку маляти. Батькові то він навіщо.
Борис різко встав і зі злістю, немов даючи відсіч відповів:
– Я свого сина нікому не віддам!
І пішов геть твердим кроком. Він зрозумів, що з сьогоднішнього дня у нього починається нове життя. Воно вже ніколи не буде колишнім. Але він повинен, повинен це пережити. Заради Інги, заради своєї коханої, яка любила радіти життю.
До слова сказати, до 2 років хлопець виховував дитину зі своєю матір’ю і з матір’ю своєї дружини, а потім коли біль стих, він зустрів жінку, яка була як 2 краплі води схожа на його дружину. Борис піднісся духом і відразу без оглядки одружився на ній. Тим більше, що і до його сина дівчина ставилася з усією душею. А пізніше Борис полюбив її по-справжньому, у них народилися ще 2 дочки. Борис з вдячністю згадує Інгу, адже саме вона навчила його цінувати життя тут і зараз. Так, такою ціною. Але він безмірно їй вдячний і на завжди збереже ніжність до неї в своєму серці.
Ось так в житті буває. Ніколи не знаєш, де знайдеш, де втратиш. Щастя вам!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
