Цьогоріч ми вирішили усією сім’єю поїхати в Карпати відпочити. Давно ніде не були. Тож зняли гарний готель з басейном і вирушили в дорогу. Все було чудово, доки одна подія все не зіпсувала. В перший вечір ми вирішили відвідати один ресторан на території відомого гірськолижного комплексу. Місце було дивовижне, гарний інтер’єр, гуцульські страви, місцевий колорит. Та раптом, немов ніж, розрізав повітря голос офіціантки.
– Что пожелаєте?
– Що?
– Готови заказивать?
– Будь ласка, обслуговуєте нас державною мовою.
– Я нє знаю украінскій. Мнє тяжєло.
– То чого ви на таку роботу влаштувались?
– Мнє же надо дєньгі заробативать! Я пєрєсєлєнка, мнє і так тяжєло. Зачєм іздєваєтєсь?
– Вивчіть мову і заробляйте скільки хочете! А зараз покличте менеджера, бо я такі відгуки понаписую цьому закладу, що ніхто сюди не ходитиме.
Вона фиркнула і пішла геть. Згодом до нас підійшов менеджер.
– Щось трапилось? Маєте скарги?
– Так, звісно! Чого ваші офіціантки не спілкуються державною мовою?
– Ви розумієте, Настя з Бахмута, їй дуже важко, її будинок розбомбили, переїхала сюди разом з мамою і старенькою бабусею.
– То нехай вивчить українську.
– Цілком згоден з вами, все розумію. Але знаєте, у нас понад 50% відвідувачів – російськомовні й місцевих не завжди розуміють. Тож вони радіють, коли їх обслуговує Настя.
– Це сумно. Але тоді нам краще піти в інший заклад. З чіткою принциповою позицією!
Ми пішли звідти. Вечір було зіпсовано. Згодом я написала чимало негативних відгуків про той заклад. Але залишився неприємний осад, адже ця ситуація описує загальну картину в країні. Хоча ніхто й подумати не міг, що таке може трапитись на Франківщині. А ви б дозволили вас обслуговувати мовою окупанта? Можливо, у вас траплялися схожі випадки?
