12 Червня, 2025
У мене є сестра Надя. З початку війни її чоловіка мобілізували, зараз служить на Запорізькому напрямку.  І тому мама почала закордону передавати їй посилки та гроші…

У мене є сестра Надя. З початку війни її чоловіка мобілізували, зараз служить на Запорізькому напрямку. І тому мама почала закордону передавати їй посилки та гроші…

Коли почалась війна моя мама вирішила їхати до своєї подруги в Норвегію. Там їй вже знайшли роботу, допомогли оформити допомогу. Та й ми собі думали, що якщо щось станеться – зможемо вирушити до неї.

Мама гарно заробляла і була цілком задоволена перебуванням в скандинавській країні. Ми ж сестрою жили зі своїми сім’ями в Україні. Та раптом чоловіка Наді мобілізували. Вона залишилась одна з двома дітьми. Тоді наш батько переїхав до неї, аби допомагати. А мама почала передавати сестрі значно більше грошей. Я цього не розуміла. Навіть намагалась натякнути неньці:

– Ти знаєш, військові досить гарно заробляють. Думаєш, Наді потрібні гроші?

– Їй дуже важко, сама з дітьми. Тобі добре, чоловік поруч, все у вас добре. А сестру треба хоч якось підтримувати.

Від такої підтримки Надя буквально розквітла. Повністю оновила гардероб, почала відвідувати салони краси. Всю чоловічу роботу вдома виконував тато, навіть з дітьми сидів, поки сестра  з подругами в кафе сиділа. А про мене усі наче й зовсім забули.

І от нещодавно мама вирішила приїхати. Сказала, що дуже за онуками скучила. Того ми всі її чекали. Я тоді навіть подумала, що скоро школа і ненька допоможе придбати все необхідне.

Та коли ми усі зібралися мама просто роздала нам пакунки з гостинцями. А потім дітям дала по сто євро. Я дуже здивувалася, це зовсім мало. А раптом випадково дізналась, що ненька вирішила придбати Наді автівку. Всередині все кипіло, я не могла стриматись:

– Як так? Це ж не справедливо. Надя й без того вже, як нова копійка, а тут ще автівку їй.

– Заспокойся, сестрі дітей возити треба. А у твого чоловіка машина і так є.

– Старий дідовий жигуль? Ти серйозно!

Я зібралась і пішла додому. Тепер взагалі не хочу з мамою говорити. Звичайно, сестрі зараз важко. Та й нам усім не легко. Але насправді, річ не в тім, що зять на фронті. Батьки завжди більше Надю любили. Я почуваюсь зовсім не потрібною. Тож якщо вже так, то просто перестану спілкуватися з рідними.

А ви як би вчинили на моєму місці? Невже це справедливо?

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

error: Content is protected !!