Шлюб з Сергієм я ніколи помилкою не вважала, хоча жилось мені з ним зовсім не просто. Побралися ми доволі рано, бо щиро кохали. Утім грошей на життя зовсім не мали та до сімейного життя готові взагалі не були. Тому й оселитися довелось з його мамою. Минув всього рік і я народила. Для чоловіка це було занадто. Він почав пропадати десь з друзями, зовсім мені не допомагав.
Не раз свекруха мене втішала, обіцяла, що все налагодиться. Та ставало лише гірше. Чоловік ще й зраджувати почав і зовсім цього не приховував. Тому я не мала сумніву, що Лариса Василівна підтримає мене і зрозуміє моє рішення розлучитися. Та цього не сталося.
– У вас є дитина, їй батько потрібен, навіть такий, як Сергій.
– І що тепер мені всі його витівки терпіти?
– Так, заради дитини! Ти мусиш.
– Але ж ви бачите, яка я нещасна! Та й син однаково Сергія не бачить.
Я терпіла ще пів року, а тоді все ж пішла. Свекруха страшенно образилась на мене через це. Якийсь час ми зовсім не спілкувалися. Та згодом колишній виявив бажання зустрічатись з сином. Я проти не була, адже хотіла, аби син знав тата. Відтоді минуло багато років. Зараз мій хлопчик вже зовсім дорослий. Цьогоріч Тарасик закінчив школу. Я заміж знову так і не вийшла, якось не до того було.
Два роки тому Сергія мобілізували. Відтоді син ще частіше став спілкуватися зі своїм татом. Вони дуже близькі і Тарас пишається татом. Цьогоріч він вирішив зібрати гроші, аби придбати на фронт багі. Звісно, я його підтримала. До цієї акції долучилась уся школа. І синові це вдалося. Ба більше, він вирішив поїхати доставляти багі разом з волонтерами. А я не могла пустити його, тому також поїхала. Ми зустрілися з Сергієм у Дніпрі. я відразу помітила, як сильно він змінився. Ми багато говорили, а тоді він зауважив:
– Понад усе я шкодую, що не вберіг наш шлюб і втратив тебе! Все б віддав, щоб змінити це.
Не буду приховувати, мене його слова неабияк зачепили. Відтоді ми багато спілкуємося і син просить мене хоча б спробувати поновити стосунки з колишнім. Скоро Сергій приїде у відпустку. І хоче провести її з нами. Вочевидь, сказав це своїй мамі. Бо вона подзвонила мені розлючена:
– То тепер він тобі потрібен? Чи його гроші?
– Що ви таке кажете?
– А як це ще назвати. Не чесна ти людина! Він це також зрозуміє скоро. Тому краще дай йому спокій.
Тепер я не знаю, як бути. Може свекруха має рацію і вже не варто зачіпати минули? Порадьте, як мені бути?
