28 Березня, 2024
“Стою на зупинці чекаю на тролейбус. Бачу, їде одна швидка, а за нею ще дві із сиренами. Думав аварія, але ні…”

“Стою на зупинці чекаю на тролейбус. Бачу, їде одна швидка, а за нею ще дві із сиренами. Думав аварія, але ні…”

Вечір п’ятниці. Стою на зупинці чекаю на тролейбус.
Раптом мене із виру власних думок витягнула одна швидка, що пролетіла по проспекту Ландау, а за якісь дві хвилини ще дві швидких із сиренами та маячками пролетіли у тому ж напрямку.
Перша думка була, що сталася якась аварія, але згодом мозок увімкнувся і прийшло розуміння, що це хворих на ковідку везуть в лікарню, в інфекційку, вона тут недалечко.
Реальність, від якої не заховатися, і яка поруч з тобою. Реальність боротьби за життя. Реальність, де поруч існує життя і смерть. І де опиниться кожний із нас залежить від простих і банальних правил: вакцинування + дотримання соціальної дистанції + маска + зменшення контактів (якщо це можливо, звісно) + миття часте рук.
За матеріалами зі сторінки Сергія Петрова

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

error: Content is protected !!