Нещодавно я серйозно захворіла. Три тижні лежала на стаціонарі, мала запалення легенів, а в моєму віці це дуже важко. Цьогоріч виповнилося 73 роки. Живу одна в центрі міста в невеличкій квартирі. Син Костя орендує з невісткою житло. Донька Олена виїхала за кордон і намагається там влаштувати своє життя. Вже має сина Пабло. Та я його жодного разу не бачила, лише по відеозв’язку. Зідзвонюємось час від часу.
Скаржитися не можу, син в мене дуже хороший, добрий. Щодня провідував мене в лікарні, все необхідне привозив. Невістка смачний обід передавала. Разом мене й додому забирали.
Вдома невістка зготувала гарну вечерю, стіл накрила. Коли ми поїли, син неочікувано сказав:
– Мамо, хочу з тобою серйозно поговорити!
– Так, Костю, звичайно!
– Бачиш, ти вже не молода, здоров’я не те. А живеш одна, все сама робиш. Так надалі бути не може!
– І що ти пропонуєш?
– Думаю, нам треба жити разом, ми тобі будемо допомагати.
– Але ж в мене малесенька квартира, як ми там усі помістимося?
– Того в мене виникла одна ідея. В тебе квартира в самому центрі. Якщо її продати, можна купити значно більшу на околиці. Я продам машину, щоб ми могли взяти трикімнатну.
– Але ж я так звикла там жити.
– Подумай. Далі від центру краще повітря, є парки, дуже затишно буде і тобі, і нашим майбутнім дітям.
Ця пропозиція мене відверто ошелешила. З одного боку я розумію, вже зовсім скоро потребуватиму допомоги. А з іншого – хотіла написати заповіт на обох дітей, щоб вони могли чесно поділити мою квартиру. Як з цим бути?
Про свої переживання відверто розповіла Кості. Він пояснив, що нову квартиру може записати на мене. Тим часом буде накопичувати гроші, аби віддати сестрі її частку вартості житла.
Ідея була досить гарна, як на мене. Вирішила подзвонити Олені й порадитися. Вона ж має право знати.
– Мамо, ти що? В тебе квартира в самому центрі! А тебе зараз запроторять в село. Костя тебе надурить, все собі забере, а мене ні з чим залишить.
Мені дуже боляче було, що донька такої думки про рідного брата. Я Кості вірю. І щиро прагну допомогти йому з житлом. Крім того, мені ж дійсно буде важко одній. Не знаю що робити? Як би ви вчинили?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними. Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту poshepky.com@gmail.com
