Цьогоріч в нашій родині сталося найбільше щастя. Нарешті Господь подарував синові дитинку. Вони так давно про це мріяли. Та все не виходило, ми вже й надію втратили. Та я щотижня ходила до церкви, молилась і це допомогло. Моя невістка Таня завагітніла.
Всі дев’ять місяців я підтримувала дівчину, возила їй домашні продукти, аби їла лише корисне, прибирала в них вдома, переймалась, щоб все добре було. І ось сталося диво – Таня народила на самого Дмитрія. Для мене це й справді був знак. Господь онукові ім’я подарував, аби в нього доля гарна була.
В пологовий я не ходила, боялась, якісь мікроби не принести. Взагалі не розумію, чому зараз усіх туди пускають. Це ж небезпечно. Тож завітала я вже додому на родини. Принесла все за традицією – цукор, крупу, цукерки і костюмчик для онука.
– Ну, як там мій Дмитрик? – з порогу запитала я.
– Який ще Дмитрик? – здивовано спитала невістка.
– Ну, хлопчик наш!
– Він не Дмитро. З чого ти взяла?
– Він на Дмитрія народився. Не кажіть дурниць! А як назвали!
– Тімоті.
– Що? Що це таке? Це на честь російського співака? Ви що здуріли?
– Ні-ні, на честь улюбленого актора Тані – Тімоті Шаламе.
– Хто це такий? І що це за ім’я взагалі дивне! Назвіть нормально дитину, доки не пізно! Йому ж серед людей жити! Ви б ще Шаламе назвали!
– Мамо, ми вже все вирішили і у свідоцтві записали!
– Та як таке може бути? Ви ж через кілька місяців шкодуватимете! Та й дитина вам того не пробачить!
– Таня так вирішила. Послухай, вона дуже важко народжувала, і має право вирішувати.
– Послухай, хлопчик на свято народився. Його треба Дмитром назвати, щоб ангел йому допомагав! Та й усі ж, почувши це ім’я, згадуватимуть того жахливого співака.
Хай як я вмовляла невістку й сина, вони стояли на своєму. Додому я пішла засмучена, мало не плакала дорогою. Ну, лишень уявіть, який ще Тімоті?
Я розповіла всю цю історію своїй подрузі. Вона мене заспокоїла і порадила.
– Нехай вони й записали сина Тімоті, але скажи нехай охрестять Дмитром. Це найголовніше! Згодом хлопець виросте і самий змінить ім’я в документах.
Я подумала, що може й правда. Поїхала знову до сина:
– Ви головне охрестіть сина Дмитром! Аби все було правильно!
– Але ми вирішили церковне ім’я теж інакше обрати!
– Яке ж?
– Нам подобається Вікентій. І там якраз за календарем підходить.
– Ну який ще Вікентій? Він на Дмитра народився.
– То за старим календарем було, за новим все пересунулось.
Тож посварилися ми знову. Не уявляю тепер я, як до церкви на хрестини йти, і як згодом все життя дитину Тімоті називати.
Порадьте, що мені робити? Як дітей врозумити? І разом з тим не розсваритися остаточно?
