Знала я, що люди жорстокі, та не думала, що такі. Вірила, що війна зробила нас чуйнішими, об’єднала. Та так помилялась. Все своє життя я жила в Чернівцях. Обожнюю своє місто, бо воно й справді казкове. Коли ж почалась війна – усі тутешні почали допомагати постраждалим регіонам. Збирали допомогу, плели сітки. Тішились, що наше місто може прихистити тих, хто втратив дім.
Саме тому, коли подруга розповіла мені про Світлану, жінку з Донеччини, котра з трьома дітьми опинилась на вулиці, коли дім її постраждав під час обстрілу – я сама запропонувала поміч. В моєму під’їзді була порожня однокімнатна квартира. Її власниця вже багато років в Італії. Тож я знайшла її, подзвонила, вмовила пустити переселенців у свій дім просто так. А далі допомогла буквально з усім – з продуктами та побутовими речами. Знайшла волонтерів, котрі мають гарний дитячий одяг.
Відтоді минуло два роки і я завжди підтримувала Світлану. І ось днями наше прекрасне місто вперше серйозно обстріляли. Всі дуже налякались. Для нас це стало справжнім шоком, адже всі щиро вірили, що тут безпечно. Відчуття, наче все, більше немає, де ховатись. Оговтавшись я вирішила піти до будинку, котрий постраждав, там неподалік жила моя кума, вона сказала, що люди збираються допомагати розбирати завали, прибирати.
Біля під’їзду я зустріла Світлану. І якось вирішила їй запропонувати піти зі мною. Та такої реакції від неї не чекала:
– А мені хто допомагав завали розбирати? Так вам і треба! Жили собі, наче й нема війни. Що не день – свято!
– Та що ти таке кажеш? Ти ж тут зараз живеш?
– Правду кажу. А ви теж, стільки шуму підняли. Інші міста щодня обстрілюють і ніхто так не плаче. А Чернівці відразу по телебаченню показали.
– Бо це вперше! Слухай, я такого від тебе не чекала. Наше місто тобі два роки допомагало. І ось вдячність? Чому така злість? Хто тебе образив?
Вона щось ще казала, та я просто пішла геть. Дивитись на неї було гидко. Та згодом прочитала коментарі в інтернеті. Виявляється, що таких “добродіїв” чимало. Усі кажуть, що Чернівці занадто бідкаються. А що ви про це думаєте? Невже така реакція на трагедію людей – це нормально? Все ж люди загинули!
