Три роки тому мій чоловік Степан прийшов додому з проханням:
– Мама почала хворіти, їй дуже важко. Нам варто до неї переїхати. Крім того, в селі зараз безпечніше, а як світло вимагатимуть – то там однаково опалення буде.
– А як же синові на навчання добиратися?
– Я возитиму.
Довго я не хотіла, жити в селі зовсім не звикла. Та врешті чоловік мене переконав. Ми переїхали. У свекрухи гарний будинок, двір великий, садок, дуже затишно. Я працюю дистанційно, тож для мене різниці нема, де працювати. А мамі чоловіка більше нікому допомагати. Хоча має вона ще й доньку. Та зовиця у нас тепер пані. Увела свого керівника на роботі у дружини. Згодом вони побралися, зараз маленьку доньку мають. Валя вже давно не працює, та часу на матір їй бракує. Треба ж по салонах колись ходити.
У свекрухи невеличке господарство, власний город. Тож нам зі Степаном роботи додалося. Він втішав, що хоч продукти матимемо домашні. Та це було не зовсім так. Адже щотижня Людмила Тарасівна збирала величезну торбу для доньки і передавала її таксистом. Зовиця навіть сама за продуктами не приїжджала.
– У Валі грошей кури не клюють, нащо ви їй стільки даєте? – якось не витримала і спитала я.
– Але це ж домашнє, якісне. Та й нехай за ті гроші краще щось собі купить.
Якийсь час я на все це не зважала. Утім нещодавно сталося те, що неабияк мене засмутило. Якось мій сон взяв з холодильника підчеревину, зробив собі бутерброд. Свекруха побачила це і почала кричати на дитину.
– Ти нащо ту підчеревину брав. Це не тобі!
– Я не знав, що не можна.
– Продукти на другій полиці холодильника не чіпай, то Валі.
Я не могла не втрутитися.
– А чого ви доньці шматок підчеревини приготували, а нам не залишили? У нас такого нема.
– Там невеличкий шматок, мені сусідка продала.
– То й залишили б його нам. Ми чимало продуктів додому купуємо, а ви все Валі віддаєте!
– Не лізь, то не твоя справа.
– То може ми переїдемо, а Валя нехай з вами живе і в усьому вам допомагає?
Мої слова образили свекруху, та я після того замислилась. Чи не варто нам повернутися до міста? Бо якось зовсім не чесно все виходить. А ви що б на таке сказали?
