Моя мама – звичайна сільська жінка. Все життя вона звикла багато працювати і все робити за правилами. Саме тому їй не сподобалась моя Наталка. Адже вона повна її протилежність. З майбутньою дружиною я познайомився в Тернополі, коли був студентом. Її батьки – інтелігентні люди, викладачі, я думав, що вони ніколи мене не приймуть. Натомість вони ніколи не виказували зверхності і взагалі були дуже легкі у спілкуванні.
Зовсім інакше повелась моя мама. Коли я привіз Наталку знайомитися, вона почала її висміювати, наголошувати, що така міська дівчина і дня в селі не виживе. Та мені було байдуже, що мама думає. Я кохав Наталку і хотів бути з нею. Тож ми побралися.
Зараз в нас вже двоє діток, котрі зростають дуже розумними і творчими. Дружина не визнає старі методи виховання і дає їм свободу в усьому. Я нічого проти не маю. До мами ми приїжджаємо рідко, хоча Наталці подобається в селі. Але мама нас просто не кличе і щоразу під час візитів свариться з усіма.
А днями в неньки ювілей – 65 років. Дружина вже давно підготувала дорогий подарунок, сучасну мультиварку. Ми планували зробити неньці сюрприз, приїхати з великим букетом квітів. Діти також підготували подаруночки. Та раптом мама подзвонила й попередила:
– Ти можеш приїжджати, але дружину і дітей не бери.
– Як це? Чого?
– Твої діти невиховані, поводяться, як свині, нікого не слухають, а Наталя зовсім ними не займається! Мені після ваших гостин ще тиждень доводиться прибирати. А це моє свято, не хочу я цієї мороки. Невістка нічого не вміє робити, приїжджає лиш природою милуватися. Не треба мені такого.
– Ну, як вони не поїдуть, то і мене не чекай!
– То ти через них рідну маму не привітаєш?
– Це твій вибір.
Мама образилась, а я вважаю, що вчинив правильно. Коли повідомив Наталі, вона страшенно засмутилась. Але що я міг вдіяти. Як гадаєте? Невже й справді мав самий поїхати, аби догодити неньці?
