Ми з дружиною в шлюбі вже 16 років і я ніколи не був проти того, що ми жили з тещею. Наталя Вікторівна – дуже добра та спокійна людина. Та, звісно, часом однаково втручається в наші стосунки. Дає непрохані поради та настанови. Та я намагаюсь не сваритись через це. Врешті, це ж її хата.
Ще на початку літа теща сказала, що цьогоріч поїде на кілька тижнів до своєї сестри в Тернопіль. Я навіть зрадів, що ми трішки від неї відпочинемо. Та минув тиждень і неочікувано мені подзвонили з банку:
– Чи можете ви підтвердити, що Наталя Вікторівна спроможна сплачувати позику, котру вона взяла в банку?
– Яку ще позику? Ви про що?
– Вона придбала телефон в кредит.
Я не знав, що на це казати, тому підтвердив. Хоча здивувався, адже ми не раз питали її, чи не хоче новий більш сучасний телефон, утім вона стверджувала, що не зможе з ним розібратися. Сама була проти. А тут такий поворот. Минуло ще кілька тижнів і Наталя Вікторівна повернулась. Я її й не впізнав спочатку – в новому одязі й з новою зачіскою. А тоді вона показала свій телефон. У мене щелепа відвисла. Такий зараз тисяч 20 коштує.
– Нащо вам такий дорогий?
– Ніна порадила, щоб вже роки слугував. І взагалі, вона каже, що ви б мали краще мене доглядати, бо живете в моїй квартирі. Вона дуже здивувалась, що я така зачухана.
– Але ж ми вам нічого не забороняємо! Ми ж пропонували вам купити телефон, просто нащо такий дорогий – не ясно. Ні в кого з нас такого нема.
– Ну, я вирішила трохи змінити своє життя. Тепер щомісяця на себе витрачатиму всю свою пенсію, а ви купуйте продукти, платіть комунальні. Думаю, так буде правильно!
Така заява нас дуже здивувала. Теща чудово знає, що фінансова ситуація у нас зовсім не проста. Зростає двоє дітей, гроші постійно потрібні. От ви як би на таке реагували? Думаєте, це справедливо?
