26 Жовтня, 2021
Ми з чоловіком разом вже 15 років, дружби з свекрухою так і не з’явилося. Вона нам нічим не допомагала, хоча і могла. Думаю, буде справедливо, якщо і ми їй в старості теж не допомагатимемо.

Ми з чоловіком разом вже 15 років, дружби з свекрухою так і не з’явилося. Вона нам нічим не допомагала, хоча і могла. Думаю, буде справедливо, якщо і ми їй в старості теж не допомагатимемо.

В гості до мами чоловіка ми приїжджаємо не часто, так склалося. Ми з чоловіком разом вже 15 років, дружби з свекрухою так і не з’явилося. Вона нам нічим не допомагала, хоча і могла. Думаю, буде справедливо, якщо і ми їй в старості теж не допомагатимемо.

Нехай навіть не сподівається, і я вважаю, що у мене перед нею совість буде чиста. Вона за п’ятнадцять років не допомогла нам нічим – ні матеріально, ні фізично, ні добрим словом, ні з дітьми ні разу не посиділа, на відміну від моєї мами. Все життя свекруха повторювала, що вона не зобов’язана нікому і нічим. Ну, напевно, вона має рацію – не зобов’язана. Тільки я теж тепер нічим їй не зобов’язана.

Зараз у нас все добре – двоє дітей, своя квартира, за яку нарешті розрахувалися, наполегливо багато років працюючи удвох з чоловіком. І весь цей час нам допомагала мама. Вона нам не допомагала матеріально – вона просто взяла на себе двох дітей у віці двох і чотирьох років, і повністю, від і до, і возиться з ними, тепер уже школярами, до тепер: зустрічає, проводжає, водить на гуртки, робить вироби, годує обідами і допомагає вирішувати завдання.

А ми з чоловіком всі ці роки маємо можливість спокійно працювати і заробляти. Якби не мама, то і не було б зараз у нас ніякої квартири. Тому що працювати в повну силу без маминої допомоги я б не змогла.

Свекруха всі ці роки жила лише для себе. Онуків бачить по великих святах і особливо до них не тягнеться. У неї справ сила-силенна – подруги, дача, серіал вечорами.

Було таке, що кілька разів я зверталася до свекрухи з проханнями, щоб вона посиділа з дітьми, коли моя мама не могла – отримала витончену відмову типу «ніхто нічого нікому не винен, я сина ростила сама, тепер ваша черга». Тепер уже я і не думаю про щось просити.

Мама практично виростила нам дітей. Звичайно, я їй вдячна! Якщо їй щось треба – ми з чоловіком зробимо для неї все. Та й діти наші теж! А ось зі свекрухою – складне питання. Ніби як не можна так міркувати. Негарно. Але а як інакше? Близьких відносин немає, любові особливої ​​теж. На що розраховують ці сучасні бабусі? Невже думають, що ніколи не будуть потребувати допомоги від дітей і внуків?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *